Що означає Боже розкаяння в Буття 6:6?

Біблійний текст у Буття 6:6 містить обидва вирази, які гармонійно доповнюють один одного. У Синодальному перекладі ми читаємо: «раскаялся... и воскорбел в сердце Своем», тоді як в українському перекладі Івана Огієнка вжито слова: «пожалкував... і засмутився Він у серці Своїм». Щоб правильно зрозуміти цей уривок, важливо дослідити оригінальний єврейський текст, богословський контекст книги Буття та біблійне вчення про незмінність Божого характеру.

Що говорить оригінальний єврейський текст

У давньоєврейському тексті книги Буття 6:6 вжито два ключових дієслова, які описують почуття та дії Творця:

Перше дієслово, вайїнахем (корінь нахам), означає глибокий жаль, зітхання або зміну ставлення, викликану болем. Воно не має на увазі морального каяття у скоєному гріху. У давніх мовах це слово передавало скорботу за втраченим або співчуття.

Друге дієслово, вайїт’аццеб (корінь ацав), означає «відчувати сильний біль», «глибоко страждати», «бути пройнятим горем». Від цього ж кореня походять слова в Буття 3:16, що описують скорботу та біль.

Тому точний біблійний зміст охоплює обидва поняття: Бог пожалкував, тобто пережив глибоку зміну через стан людства, і водночас зазнав нестерпного болю у Своєму серці. Переклад Огієнка передає цей вірш так:

«І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.» Бут 6:6

Чи може Всезнаючий Бог розкаюватися

Виникає закономірне богословське питання: якщо Бог знає майбутнє від початку, як Він міг розкаятися або жалкувати про створення людини? Святе Письмо категорично стверджує, що Господь не помиляється і не кається так, як грішна людина:

«Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав, і не зробить, чи ж Він говорив, та й не виконає?» Чис 23:19

Також у Першій книзі Самуїловій підкреслено:

«Також Слава Ізраїля не скаже неправди й не буде жалкувати, бо Він не людина, щоб жалкувати.» 1 Сам 15:29

Людське покаяння завжди пов’язане з усвідомленням власної провини, браком мудрості чи помилкою у виборі. Боже покаяння, або Його жаль, це антропоморфізм, тобто опис дій безмежного Бога доступною для людини мовою. Коли людина через гріх відвертається від Творця, змінюється не характер Бога, а Його ставлення до людини: від благословення до суду. Справжня причина Божого суму криється в трагедії людського бунту:

«І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.» Бут 6:5

Біль люблячого Творця у книзі Патріархи і пророки

Християнська письменниця Еллен Вайт у книзі «Патріархи і пророки» зазначає, що розкаяння Бога не було наслідком Його невідання або невпевненості. Вона пояснює, що плач Бога над розбещеним світом випливав із безмежної батьківської любові, яку знехтували Його діти. Творець не створив людину з вадою: творіння було «вельми добрим». Але свобода волі, дана людям, була використана ними для самознищення. Бог страждав, бачачи, як прекрасний світ, призначений для щастя та вічності, перетворився на арену жорстокості, насильства і смерті.

Практичний урок для нашого духовного життя

Розуміння Буття 6:6 руйнує хибне уявлення про Бога як про байдужу, холодну чи караючу силу. Наш Творець має серце, здатне любити, радіти і страждати від наших рішень. Кожен наш вибір має моральну вагу перед Його очима.

Сьогодні, живучи перед Другим приходом Христа, ми бачимо, як сучасне суспільство повторює гріхи передпотопного світу. Проте заклик Божої благодаті залишається чинним. Ми покликані не засмучувати Святого Духа компромісами зі злом, а віддати своє серце під Його керівництво, даруючи Небесному Отцю радість нашого послуху та любові.