Чи розумів пророк Ісая зміст 53-го розділу про Стражденного Раба?
ПавлоІсая розумів головну духовну істину про Стражденного Раба, але не мав усіх подробиць її історичного виконання. Він писав не механічно: Дух Святий відкрив йому, що Божий Слуга невинно постраждає за гріхи інших і після приниження буде звеличений. Проте повнота пророцтва стала очевидною лише в житті, смерті та воскресінні Ісуса Христа.
Пророк був свідомим вісником Божого слова
Біблійні пророки не були лише людьми, через яких Бог промовляв без участі їхнього розуму й серця. Господь давав їм видіння, слова та образи, а вони сприймали їх, переживали і передавали народові. Ісая добре знав духовний стан Юдеї, бачив наслідки гріха, закликав до покаяння та проголошував Божу надію на спасіння. Тому опис Раба Господнього в 53-му розділі не був для нього набором незрозумілих фраз.
Сам Ісая отримав особливе покликання після видіння Божої святості. Він усвідомив власну гріховність, пережив очищення і добровільно відповів на Божий заклик:
«І почув я голос Господа, що говорив: “Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?” А я відказав: “Ось я, пошли Ти мене!”» Іс 6:8
Такий пророк не міг бути байдужим до вістки про Того, Хто «погорджений був» і «муж болів». Ісая розумів, що йдеться про Божий задум спасіння, який перевершує звичайне політичне визволення Ізраїлю.
Що саме Ісая бачив у пророцтві про Раба
53-й розділ надзвичайно ясно говорить про невинність Раба, Його добровільне страждання та заступницький характер Його смерті. Пророк проголосив, що страждання цієї Особи були не покаранням за власну провину, а спасительним діянням заради інших:
«Та Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» Іс 53:5
Далі Ісая ще точніше пояснює проблему людського гріха та Божу відповідь на неї:
«Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» Іс 53:6
Отже, Ісая безперечно розумів основну богословську думку: Божий Раб страждатиме заради відновлення грішних людей. Він також бачив, що смерть не буде остаточною поразкою. Після жертви Раб «побачить потомство», а Божа воля успішно здійсниться через Нього.
«Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні беззаконня на Себе Він візьме!» Іс 53:11
Проте пророки не знали всіх деталей майбутнього
Розуміння суті пророцтва не означає, що Ісая знав ім’я Ісуса, дату Голгофи, спосіб розп’яття або всі обставини служіння Месії. Апостол Петро пояснює, що пророки досліджували одкровення, дані їм Духом Христовим. Вони прагнули зрозуміти, на який час і які обставини вказували пророцтва про Христові страждання та подальшу славу.
«Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що пророкували про призначену вам благодать, досліджуючи, на котрий і на який час указував сущий у них Дух Христа, що провіщав був про Христові страждання та про славу, що прийде по них.» 1 Петра 1:10-11
Ці слова допомагають уникнути двох крайнощів. Не слід вважати, що Ісая нічого не розумів; але також не варто приписувати йому повне знання всіх новозавітних подій. Бог відкрив пророкові істину, достатню для його місії, а здійснення цієї істини поступово стало ясним у Божій історії.
Ісус Христос відкрив повноту значення Ісаї 53
Новий Завіт прямо ототожнює Стражденного Раба з Ісусом Христом. Коли ефіопський вельможа читав слова Ісаї про мовчазного Агнця, він не міг сам визначити, про кого говорить пророк. Филип пояснив йому, що це пророцтво здійснилося в Ісусі.
«А місце з Писання, яке він читав, було оце: “Він проваджений був, немов та овечка на заколення, і як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває Своїх уст”.» Дії 8:32
«А Филип відкрив уста свої, і, почавши від цього Писання, благовістив він йому про Ісуса.» Дії 8:35
Сам Христос після воскресіння показав учням, що Його смерть не була випадковістю, а виконанням Божого слова. Страждання Месії передували Його славі.
«Чи не це перетерпіти треба було Христові, і ввійти до Своєї слави?» Лк 24:26
Еллен Вайт підкреслювала, що в Ісусі здійснилася вся система жертв Старого Завіту: Він є справжнім Агнцем Божим, на Якого вказували символи храмового служіння. Тому Ісая 53 слід читати не відокремлено, а в світлі хреста, воскресіння і служіння Христа як нашого Первосвященника.
Висновок і практичне застосування
Ісая, найімовірніше, не знав усіх подробиць земного життя Ісуса, але ясно осягнув серце Євангелія: невинний Божий Раб понесе гріх багатьох і принесе їм мир із Богом. Його пророцтво було справжнім одкровенням, яке згодом отримало повне освітлення у Христі.
Практично це означає: читаючи Ісаї 53, не обмежуймося історичним інтересом. Варто особисто прийняти звістку про Того, Хто поніс «гріх усіх нас», подякувати Йому в молитві та дозволити Його жертві змінювати наше ставлення до гріха, прощення і служіння людям. Христос страждав не лише «за багатьох» у загальному сенсі: Він віддав Себе і за вас.