Чи скасуються віра й надія, коли здійсниться очікуване?

Віра й надія досягнуть своєї мети, коли Христос прийде, але любов залишиться навіки. Це не означає, що Божі обітниці втратять цінність: вони здійсняться, а довіра до Бога перейде від очікування невидимого до радості безпосереднього спілкування з Ним.

Поки триває історія гріха, християнин живе вірою та надією. Ми ще не бачимо Спасителя фізичними очима, ще очікуємо воскресіння, остаточного знищення смерті та оновлення землі. Проте Господь обіцяє, що цей час очікування не буде вічним. Апостол Павло пояснює: нині наше пізнання часткове, але настане день повноти. Саме в цьому світлі слід розуміти питання про те, чи «скасуються» віра й надія.

Віра і надія потрібні в час очікування

Біблійна віра не є припущенням і не є сліпим оптимізмом. Це довіра Божому Слову, коли виконання обітниці ще не стало видимим. Вірою ми приймаємо Христа як Спасителя, віримо в Його прощення, заступництво та майбутнє повернення. Саме тому віра пов’язана з тим, чого людина поки що не може побачити.

«Віра ж то підстава сподіваного, доказ небаченого.» Євр 11:1

Надія також спрямована вперед. Вона тримається Божих обітниць і дивиться далі від теперішніх страждань, втрат та смерті. Християнська надія не є мрією про невизначене краще майбутнє, а є впевненим очікуванням того, що Бог уже пообіцяв і що Він має силу здійснити.

«Бо ми надією спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія; бо коли хто бачить, чого він ще сподівається?» Рим 8:24

Отже, поки очікуване ще попереду, надія необхідна. Вона підтримує віруючого в терпінні й допомагає не втрачати погляду на Божу мету.

Коли надія здійсниться

Під час Другого приходу Ісуса Христа надія спасенних не буде зруйнована: вона здійсниться. Не можна сказати, що вона зникне в сенсі втрати чи розчарування. Радше вона перестане бути очікуванням, бо стане реальністю. Той, Хто був предметом надії, постане перед Своїм народом; воскресіння, визволення від гріха і вічне життя стануть пережитим досвідом.

«Бо Сам Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть мертві в Христі.» 1 Сол 4:16

«І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти, ані смутку, ані плачу, ані болю не буде вже, бо перше минулося!» Об 21:4

У цьому значенні надія «скасується»: не як щось непотрібне чи помилкове, а як завершене очікування. Подібно до того, як людина перестає чекати гостя, коли він уже прийшов, так Божий народ перестане чекати обіцяного спасіння, коли увійде в його повноту.

Віра зміниться на бачення

Сьогодні ми ходимо вірою. Ми знаємо Бога через Писання, дію Святого Духа, молитву та Його провидіння. Хоча ця віра є справжньою і достатньою для спасіння, вона все ж належить до часу, коли багато чого ще приховане від наших очей.

«Бо ми ходимо вірою, а не видінням.» 2 Кор 5:7

Апостол Павло протиставляє теперішнє неповне бачення майбутній зустрічі з Господом «обличчям до обличчя». Тоді віра як переконання щодо невидимого досягне свого призначення, бо невидимий Христос буде видимим для спасенних.

«Тепер бо бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім: обличчям в обличчя. Тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.» 1 Кор 13:12

Це не означає, що на новій землі люди перестануть довіряти Богові або залежати від Нього. Навпаки, їхня довіра буде досконалою. Але віра як відповідь на невидиме завершиться, бо Божа присутність стане безпосередньою та очевидною.

Чому любов не минає

На відміну від віри й надії в їхньому теперішньому значенні, любов не є лише засобом дочекатися майбутнього. Любов є характером Самого Бога і основним законом Його Царства. Вона не залежить від того, бачимо ми чи не бачимо, очікуємо чи вже отримали. Тому любов продовжиться у вічності, очищена від усякого егоїзму та гріха.

«А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними: любов!» 1 Кор 13:13

«Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» 1 Ів 4:16

Еллен Вайт наголошувала, що спасіння відновлює в людині Божий образ, а основою небесного життя є любов до Бога й ближніх. На новій землі спасенні не просто отримають безсмертя: вони житимуть у повній гармонії з характером Бога.

Жити майбутньою реальністю вже сьогодні

Отже, коли Христос прийде, віра перейде у бачення, а надія перейде у здійснення. Любов же не припиниться, бо вона є вічною реальністю Божого Царства. Це спонукає нас не чекати пасивно. Уже тепер варто щодня зміцнювати віру через Боже Слово, підтримувати надію Божими обітницями та виявляти любов у прощенні, служінні й турботі про людей. Так ми готуємося не лише побачити Господа, а й жити в атмосфері Його любові навіки.