Про що говорить Павло в 1 Коринтян 7:26 і 7:36-38?

Апостол Павло в 1 Коринтян 7 не схвалює кровозмішання, адже Біблія суворо засуджує будь-які інцестуозні зв'язки. Правильне розуміння історичного контексту та біблійної мови показує, що йдеться або про нареченого та наречену, або про батька, який вирішує долю своєї доньки щодо шлюбу з іншим чоловіком. Питання про одруження батька зі своєю дочкою виникає виключно через нерозуміння перекладів пізніших віршів цього розділу, зокрема 36–38, тоді як 26 вірш говорить про загальні життєві труднощі християн того часу.

Контекст 1 Коринтян 7:26 та теперішній утиск

У 26 вірші сьомого розділу Павло звертається до людей, які живуть у період особливих випробувань. Він пише про збереження поточного статусу не заради аскетизму як вищої форми святості, а з огляду на зовнішній тиск та переслідування, з якими стикалася рання церква.

«Отож, за теперішнього утиску, добрим я визнаю, що чоловікові краще лишатися так». 1 Кор 7:26

Апостол пояснює практичну мудрість: під час криз, гонінь та небезпеки зміна сімейного стану приносить додаткові турботи. Якщо людина вже одружена, вона має берегти шлюб, а якщо неодружена, краще не поспішати зв'язувати себе новими обов'язками, аби повністю зосередитися на служінні Господу.

Звідки виникає непорозуміння: вірші 36–38

Справжнє джерело плутанини криється не у 26 вірші, а у віршах 36–38, де грецький текст говорить про чоловіка та його «діву» (партенос). У багатьох старих перекладах фраза звучала двозначно, що породжувало дивні припущення.

«А як хто думає про свою дівчину, що соромно, як вона перебуде цвіт літ, і так має статися, нехай робить, що хоче, не згрішить: нехай виходять заміж». 1 Кор 7:36

У християнському богослов'ї існує два основних погляди на цей текст, і жоден з них не має на увазі кровозмішання:
1. Наречений і наречена. Текст описує закоханого юнака, який вагається, чи одружуватися йому під час кризового стану церкви. Павло радить: якщо його почуття щирі і важко стримуватися, нехай вступають у благословенний шлюб, це не є гріхом.
2. Батько або опікун і донька. В античному світі саме батько розпоряджався долею незаміжньої доньки, видаючи її заміж за іншого чоловіка. Грецьке дієслово «гамізо» у 38 вірші буквально означає «видавати заміж».

«Тому й той, хто дівицю свою віддає заміж, робить добре, а хто не віддає, робить краще». 1 Кор 7:38

Батько стояв перед вибором: видати доньку заміж за її нареченого чи вберегти її від турбот сімейного життя в часи переслідувань. Про особисте одруження батька з дочкою тут узагалі не йдеться.

Біблійна позиція щодо інцесту

Святе Письмо категорично і незмінно засуджує будь-які статеві стосунки між близькими родичами. Закон Божий у книзі Левит не залишає місця для двозначності, охороняючи чистоту родини.

«Жоден із вас не наблизиться до ніякого близького свого тіла, щоб відкрити наготу. Я Господь!» Лев 18:6

У тому ж Посланні до Коринтян, двома розділами раніше, Павло різко засудив навіть зв'язок пасинка з мачухою, вказавши, що подібний бруд не зустрічається навіть серед язичників (1 Кор 5:1). Було б абсолютним протиріччям припустити, що через два розділи той самий апостол став би схвалювати шлюб батька з власною дочкою.

Вісниця Господня про чистоту стосунків

Еллен Вайт неодноразово підкреслювала, що шлюб є священною установою, заснованою Самим Богом у Едемі. Вона наголошувала, що будь-яке спотворення Божого плану щодо чистоти і порядку в родині руйнує моральний стан суспільства. Християни завжди покликані високо тримати біблійні стандарти моралі, не дозволяючи хибним тлумаченням затемнювати ясність Божих заповідей.

Практичний висновок для сучасного віруючого

Читаючи складні місця Святого Письма, варто досліджувати загальний контекст книги та оригінальні біблійні значення слів. Порада Павла залишається актуальною і для нас: у часи нестабільності та очікування Другого приходу Христа кожен християнин має перевіряти свої мотиви, зберігати моральну непорочність і приймати життєві рішення з молитвою, ставлячи на перше місце Царство Боже.