Чи були титули «Син Божий» та «Агнець Божий» вічними, чи Ісус отримав їх лише при втіленні?
ПавлоІсус Христос є вічним Сином Божим, а титул «Агнець Божий» пов’язаний із Його вічним планом спасіння, здійсненим у людській історії. Писання розрізняє Його незмінну божественну особу та служіння, яке Він прийняв заради нашого викуплення.
Питання про титули «Син Божий» і «Агнець Божий» потребує уважного розрізнення між тим, ким Христос є від вічності, і тим, що Він зробив у часі. Біблія не вчить, що Син колись був створений, почав існувати або здобув божественність через народження, хрещення чи воскресіння. Водночас Його жертовне служіння як Агнця стало історичною реальністю через втілення, хрест і смерть за гріхи світу.
Син Божий: вічна особа, а не створена істота
Новий Завіт говорить не про те, що Бог створив Сина і згодом послав Його, а про те, що Отець послав Того, Хто вже був Його Сином. Сам Ісус молився до Отця про славу, яку мав до існування світу. Це свідчить про Його передіснування та вічну божественну славу.
«А тепер прослав Мене Ти, Отче, у Себе Самого тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як постав світ!» Ів 17:5
Євангеліє від Івана ще ясніше називає Христа вічним Словом: Він був із Богом і був Богом, а все створене постало через Нього. Тому Син не належить до творіння; Він є Творцем разом з Отцем.
«На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. ... Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.» Ів 1:1–3
Вислів «Син Божий» не означає, що Христос має початок так, як людський син починає існувати після народження. У біблійній мові цей титул відкриває Його унікальні, вічні взаємини з Отцем і Його повну участь у Божій природі. Апостол Павло називає Сина образом невидимого Бога та пояснює, що в Ньому створене все.
«Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створене все на небі й на землі.» Кол 1:15–16
Слово «роджений» тут не означає «створений». Наступний вірш прямо виключає таке тлумачення: усе творіння постало через Нього. В адвентистському розумінні Христос є самосущим, вічним Богом-Сином. Еллен Вайт писала, що «в Христі є життя, первісне, не запозичене, не похідне», наголошуючи на Його повній та вічній божественності.
Втілення не зробило Ісуса Сином, а явило Сина світові
Коли ангел сказав Марії, що народжене від неї Святе буде назване Сином Божим, він не повідомляв про початок існування Сина. Він пояснював, як вічний Син увійде в людську історію: через надприродне зачаття та народження від Діви. Той, Хто був Сином до втілення, став також справжньою людиною.
«Тому то й Святе, що народиться, буде зване Син Божий.» Лк 1:35
Це узгоджується зі словами Павла: Бог послав Свого Сина, а потім Син народився від жінки. Послання Сина передує Його народженню як людини.
«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом.» Гал 4:4
Так само воскресіння не зробило Ісуса Божим Сином. Воно могутньо й публічно підтвердило Його синівство та перемогу. Христос не набув Божества у воскресінні; Він воскрес як Той, Хто вже був Господом життя.
Агнець Божий: вічний задум і здійснена жертва
З титулом «Агнець» ситуація інша. Він описує особливу місію Христа як Заступника, Який бере на Себе гріх світу. Іван Хреститель назвав Ісуса Агнцем ще до Голгофи, бо Христос уже прийшов виконати призначене Йому служіння.
«Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» Ів 1:29
Однак Христос не був буквально розп’ятий у вічності. Його смерть відбулася один раз у конкретний момент історії. Петро говорить, що жертва була передбачена до заснування світу, але Христос був явлений наприкінці часу заради нас.
«Що був Він призначений ще перед заснуванням світу, але був об'явлений вам за останнього часу.» 1 Пет 1:20
Отже, вислів про Агнця, «заколеного від закладин світу», підкреслює непохитність Божого задуму спасіння, а не безперервне або буквальне розп’яття до створення світу. У Божому плані Голгофа була певною від початку; в історії вона здійснилася, коли Христос віддав Себе за людство.
«І вклоняться йому всі, хто живе на землі, імена яких не записані в книзі життя Агнця, заколеного від закладин світу.» Об 13:8
Єдність вічної природи та спасительної місії
Не слід протиставляти ці істини. Вічний Син став людиною саме тому, що любов Божа прагнула спасти грішників. Він не перестав бути Богом, прийнявши людську природу; і не почав бути Сином лише у Вифлеємі. Але як Агнець Він добровільно прийняв шлях страждання, послуху й смерті.
«Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини.» Флп 2:6–7
Висновок і практичне застосування
Ісус є вічним Сином Божим: Він не створений і не отримав божественну природу при втіленні. Натомість титул «Агнець Божий» особливо вказує на Його спасительну місію, заплановану від вічності та здійснену на хресті. Вічний Бог-Син став близьким до нас у людській плоті й віддав Себе за наші гріхи.
Практично це означає, що ми можемо цілковито довіряти Христу. Він має владу спасти, бо є вічним Господом; Він бажає спасти, бо є жертовним Агнцем. Приймайте щодня Його прощення, поклоняйтеся Йому як Богові та наслідуйте Його самовіддану любов у ставленні до людей.