Чи відповідає Синодальний переклад 2 Коринтян 9:5 грецькому оригіналу?

Синодальний переклад 2 Коринтян 9:5 загалом передає думку апостола Павла, але слово «побор» є радше тлумачним, ніж буквальним відповідником грецького оригіналу. Павло протиставляє щедрий, добровільний дар пожадливості та небажанню ділитися, а не схвалює збір коштів під тиском.

Апостол пише про пожертву, яку коринфські християни раніше пообіцяли для нужденних віруючих в Єрусалимі. Він посилає братів наперед, щоб дар був приготований завчасно. Мета не полягала в тому, щоб примусити громаду дати більше, а щоб їхня участь стала виявом любові, віри й щедрості.

Що саме говорить текст

У Синодальному перекладі остання частина вірша звучить: «как благословение, а не как побор». Український зміст цього вірша можна передати так: Павло бажає, аби обіцяне приношення було готове як щедрий дар-благословення, а не як щось, що виявляє скупість або пожадливість.

«Тому я вважав за потрібне попросити братів, щоб вони пішли до вас раніше й заздалегідь приготували ваше обіцяне благословення, щоб воно було готове як благословення, а не як пожадливість». 2 Кор 9:5

Вислів «попросити братів» походить від грецького слова parakaleō. Воно може означати просити, підбадьорювати, закликати або заохочувати. Це важлива деталь: Павло не видає наказу й не вдається до маніпуляції. Він пастирськи спонукає церкву виконати те добре рішення, яке вона вже прийняла.

«Благословення» і «побор» в грецькому оригіналі

Перше ключове слово: eulogia, тобто «благословення». У цьому контексті воно означає щедрий дар, доброзичливе приношення, що приносить благословення і тому, хто дає, і тому, хто отримує. Пожертва не є просто фінансовою операцією: вона має бути духовним служінням любові.

Друге слово: pleonexia. Його звичайне значення: пожадливість, користолюбство, жадібне прагнення мати більше. Тому «побор» не є дослівним перекладом. У сучасній мові «побор» часто означає примусово стягнені гроші. Проте Павло передусім застерігає, щоб дар не був позначений скупістю, тобто не виглядав як мізерна або неохоче віддана сума.

Водночас Синодальний переклад передає практичний відтінок фрази: коли людина тримається за своє майно, пожертва може відчуватися для неї як неприємне «стягнення». Апостол бажає протилежного: щоб коринтяни дали охоче, завчасно й великодушно.

Контекст: допомога святим, а не церковний податок

Дев’ятий розділ цього листа не встановлює механізм примусових зборів і не говорить безпосередньо про десятину. Йдеться про добровільну допомогу «святим» — нужденним християнам в Єрусалимі. Коринтяни вже виявили готовність узяти участь у цій справі, а Павло прагне, щоб обіцянка була виконана в порядку та без незручності під час його прибуття.

«Бо служіння цього служіння не тільки поповнює нестачу святих, але й рясніє багатьма подяками Богові». 2 Кор 9:12

Отже, християнська щедрість має соціальний і місіонерський вимір. Вона полегшує потреби людей та веде їх до подяки Богові. Матеріальний дар, відданий із вірою, стає свідченням реальності Євангелія.

Принцип добровільності в пожертвах

Інший вірш цього розділу прямо пояснює, яким має бути ставлення віруючого до давання. Бог дивиться не лише на суму, а й на мотив серця. Дар, принесений через сором, страх або зовнішній примус, не відповідає духові апостольського повчання.

«Нехай кожен дає, як призначив у серці, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає». 2 Кор 9:7

Це не означає, що християнин повинен давати лише тоді, коли відчуває емоційне піднесення. Павло говорить про свідоме рішення: «як призначив у серці». Щедрість потребує молитви, планування, відповідальності та довіри до Бога. Але вона не повинна виростати з примусу.

Еллен Вайт неодноразово наголошувала, що пожертви для Божої справи мають бути добровільним відгуком на Божу любов. Вона застерігала від методів, які тиснуть на совість, і водночас закликала віруючих не бути байдужими до потреб церкви, місії та бідних. Біблійна щедрість поєднує свободу серця з вірністю в управлінні Божими дарами.

Висновок і практичне застосування

Отже, Синодальний переклад 2 Коринтян 9:5 не є неправильним, але слово «побор» дещо звужує значення грецького pleonexia. Точніше говорити про пожадливість, скупість або нещедрий дух. Основна думка Павла ясна: пожертва має бути благословенням, а не болісною поступкою, яку довелося «витягнути» з людини.

Практично це означає: плануйте свої пожертви завчасно, моліться про мудрість у розпорядженні коштами, підтримуйте Божу справу та тих, хто в нужді. Давайте не для людської похвали й не через тиск, а як вдячну відповідь Богові за Його благодать.