Чи знав Ісус на хресті, що воскресне на третій день?

Ісус заздалегідь знав і неодноразово провіщав Своє воскресіння на третій день. Однак на хресті Він пережив справжню темряву, тягар гріха та відчуття залишеності, тому Його віра в Отця була не удаваною, а жертовною й досконалою.

Ісус ясно говорив про третій день

У Євангеліях Христос не раз повідомляє учням, що Його смерть у Єрусалимі завершиться воскресінням. Це не була лише загальна надія на перемогу: Він називав конкретний час: третій день. Отже, Ісус розумів Божий план спасіння і добровільно прийняв шлях хреста.

«Із того часу Ісус розпочав відкривати учням Своїм, що Він мусить іти до Єрусалиму, і багато витерпіти від старших, і первосвящеників, і книжників, і бути вбитому, і воскреснути третього дня». Мт 16:21

Ще виразніше Ісус сказав, що Його життя не було відібране без Його згоди. Як Син Божий, Він мав владу віддати життя й знову прийняти його. Його смерть була добровільною жертвою, а не поразкою, якої Він не передбачав.

«Тому любить Мене Отець, що Я кладу душу Свою, щоб знову її взяти. Ніхто в Мене її не бере, але Я Сам від Себе кладу її. Маю владу її покласти, і маю владу її знову взяти». Ів 10:17–18

Учні, на відміну від Учителя, не зрозуміли цих слів. Навіть після воскресіння вони згадали, що Він уже говорив про це. Їхня розгубленість не означає, що пророцтво Ісуса було неясним; вона показує, наскільки важко їм було прийняти думку про страждання Месії.

Що Христос переживав на хресті?

Відповідь потребує важливого уточнення. Біблія навчає, що Ісус знав місію та обітницю воскресіння. Проте, несучи гріх світу, Він не був захищений від реального болю, страхіття смерті й відчуття розлуки з Отцем. Його людська природа пережила весь жах наслідків гріха.

«А коло дев’ятої години скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» Мт 27:46

Цей крик не означає, що Отець буквально перестав любити Свого Сина або що Христос перестав бути Богом. Він відкриває глибину того, що Ісус поніс за нас. На Голгофі Він увійшов у темряву, яку гріх спричинив між людством і Богом. Христос не «зіграв» страждання: Його біль був справжнім.

Водночас останні слова Ісуса показують Його непохитну довіру. Навіть коли почуття не давали потіхи, Він віддав Себе Отцеві.

«І, скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І, сказавши це, Він віддав духа». Лк 23:46

Що про це пише Еллен Вайт?

Еллен Г. Вайт гармонійно поєднує дві біблійні істини: Христос знав мету Свого служіння, але на хресті Його людська душа зазнала надзвичайної темряви. У книзі «Бажання віків» вона пояснює, що Спаситель не міг бачити крізь браму могили; надія не відкривала Йому картину тріумфального виходу з гробу. Він боявся, що гріх може назавжди розділити Його з Отцем. Це твердження не заперечує Його попередніх пророцтв про воскресіння. Воно підкреслює, наскільки повно Христос прийняв людський досвід страждання і смерті.

Вайт також наголошує: Христос переміг не тому, що хрест був для Нього легким, а тому, що Він довірився Божій любові та справедливості. Він залишився слухняним, коли видимого підтвердження перемоги не було. Див. Еллен Г. Вайт, Бажання віків, розділ про Голгофу.

Воскресіння — підтвердження перемоги Христа

На третій день Отець воскресив Ісуса, і водночас Христос мав божественну владу над життям. Воскресіння стало відкритим небесним свідченням, що Його жертва прийнята, а смерть не має останнього слова.

«Ісус сказав їй: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити». Ів 11:25

Апостол Павло пояснює, що воскресіння Христа є основою християнської надії. Якби Христос не воскрес, віра була б марною. Але Він воскрес, тому прощення, примирення з Богом і майбутнє воскресіння віруючих мають тверду основу.

«Але Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних». 1 Кор 15:20

Висновок і практичне застосування

Так, Ісус знав, що воскресне третього дня, і Сам про це навчав. Проте на хресті Він добровільно пережив таку глибину темряви, в якій не спирався на видиме полегшення. Він довірився Отцеві, коли шлях попереду здавався закритим смертю.

Для нас це означає: коли Божі обітниці здаються далекими, не слід будувати віру лише на власних почуттях. Практично застосуйте цей урок сьогодні: прочитайте Мт 16:21 і Лк 23:46, назвіть Богові свою тривогу в молитві та свідомо повторіть: «Отче, у Твої руки віддаю себе». Воскреслий Христос дає надію навіть тоді, коли ми ще не бачимо ранку після темної ночі.