Дослівний переклад Десяти заповідей

Десять заповідей є вічним вираженням характеру Бога та Його завіту любові. Глибше розуміння оригінального єврейського тексту книги Вихід відкриває дивовижні відтінки Божого закону, показуючи його не як сухий кодекс обмежень, а як обітницю свободи для викупленого народу.

У тексті книги Вихід 20:2-17 заповіти названі єврейським висловом «асерет га-дварім», що буквально означає «Десять слів». Вони дані не для того, щоб людина заслужила спасіння власними силами, але як благодатний дороговказ для тих, кого Господь уже вивів з рабства гріха.

Фундамент завіту: визволення передує закону

Перед тим як проголосити будь-яку заборону чи повеління, Господь представляється Своєму народові:

«Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.» Вих 20:2

У єврейському тексті тут вжите особисте святе ім'я Творця, Ягве. Бог спочатку нагадує про Свою рятівну дію, а потім відкриває стандарти життя. Адвентисти сьомого дня наголошують, що послух Закону Божому є плодом спасіння за благодаттю, а не спробою заробити прихильність Неба.

Перші чотири заповіді: святі взаємини з Богом

Перша заповідь буквально звучить так: «Хай не буде в тебе інших богів перед Моїм обличчям»:

«Хай не буде тобі інших богів передо Мною!» Вих 20:3

Це означає неприпустимість присутності будь-чого чи будь-кого поруч із Творцем на престолі серця людини.

Друга заповідь застерігає проти створення різьблених образів чи будь-яких матеріальних подобизн для поклоніння:

«Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм...» Вих 20:4-5

Оригінальне слово «песель» вказує на ідола, штучний замінник невидимого Бога. Людина намагається керувати тим, що створила власними руками, тоді як Творець вимагає духовної вірності.

Третя заповідь містить унікальне єврейське дієслово «наса» (підіймати, носити):

«Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно...» Вих 20:7

Буквальний зміст: «Не підіймай імені Ягве, Бога твого, до марноти (до пустоти)». Це стосується не лише легковажного вживання Божого імені в розмові, але й лицемірства, коли людина називає себе віруючою, носить ім'я Бога, але своїм життям дискредитує Його авторитет.

Четверта заповідь у єврейському оригіналі є найдовшою та найдетальнішою:

«Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого...» Вих 20:8-10

Слово «шабат» походить від кореня, що означає «припинити», «відпочити». Пам'ятати день суботній означає постійно тримати у свідомості факт сотворіння світу за шість днів і святість сьомого дня. Субота є печаткою Закону Божого, що вказує на ім'я Владики, Його титул Творця і територію Його панування.

Шість заповідей любові до ближнього

Друга частина декалогу регулює соціальні стосунки. П'ята заповідь починається зі слова «кабед», що означає «роби вагомим», «вшановуй»:

«Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі...» Вих 20:12

Наступні заповіді в оригіналі звучать лаконічно, кожна з часткою категоричного заперечення «ло»:

«Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво на ближнього свого!» Вих 20:13-16

У шостій заповіді вжите специфічне єврейське слово «рацах», що означає навмисне чи зловмисне вбивство ближнього, а не захист чи правосуддя. Сьома заповідь захищає свято рятівного шлюбного завіту від подружньої зради. Восьма заповідь охороняє власність та свободу іншого, включаючи викрадення людей.

Десята заповідь розкриває внутрішній корінь усіх зовнішніх гріхів:

«Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого... ані всього, що ближнього твого!» Вих 20:17

Дієслово «хамад» означає пристрасне жадання, егоїстичне бажання заволодіти тим, що тобі не належить. Це доводить, що Божий закон сягає глибин людського серця, думок і мотивів.

Практичне значення для нашого життя

Як писала християнська авторка Еллен Вайт у книзі «Патріархи і пророки», Закон Божий не є суворим ярмом, а огорожею милості, яка оберігає людину від зла та руйнування. Дослівний зміст єврейських слів показує, що кожна заповідь є не просто наказом, але Божою обітницею: якщо людина перебуває у Христі, благодать захистить її серце від ідолопоклонства, невірності, жадібності та ненависті. Сьогодні ми покликані досліджувати ці вічні істини, шанувати святий суботній день і дозволити Святому Духу записати ці Десять слів на скрижалях нашого серця.