Коли Агнець узяв книгу з правиці Сидячого на престолі (Об'явлення 5:7)?

Момент, коли Агнець бере книгу в Об’явленні 5:7, відбувся після вознесіння Ісуса Христа в першому столітті, а не в 1844 році. Ця грандіозна сцена описує небесну інавгурацію Христа як Первосвященника та співправителя Всесвіту після Його перемоги на Голгофському хресті. Розуміння цієї біблійної хронології допомагає чітко розрізняти початок служіння Спасителя у небесному святилищі та його завершальну фазу, пов'язану з судом.

Контекст перемоги на Голгофі

У п'ятому розділі книги Об’явлення Іван плаче, тому що ніхто у Всесвіті не виявився гідним розгорнути книгу із сувоєм, запечатану сімома печатками. Проте один зі старців вказує апостолу на Лева від племені Юдиного. Коли ж Іван обертається, він бачить Агнця, який виглядає немов заколений. Гідність Христа взяти книгу прямо ґрунтується на Його викупній жертві:

«І вони співають нову пісню, кажучи: Ти достойний узяти цю книгу і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю відкупив людей Богові з усякого коліна, і язика, і народу, і племени» Об 5:9

Ці слова вказують на вже досконалу дію. Христос щойно звершив викуплення на хресті, воскрес і зійшов до Отця. Саме за цю перемогу Небо прославляє Його та визнає достойним керувати долями світу та розгортати історію спасіння.

Інавгурація Христа на небесний престол

Подія, описана в Об’явленні 4 та 5 розділах, є небесним аналогом свята П'ятидесятниці на землі. Новозавітні автори одностайно свідчать, що після Свого вознесіння Спаситель сів праворуч Отця, прийнявши царську та первосвященницьку владу:

«Він, бувши сяйвом слави та образом істоти Його, тримаючи все словом сили Своєї, учинивши очищення гріхів наших, сів праворуч величности на висоті» Євр 1:3

«Отож, правицею Божою бувши піднесений, і обітницю Духа Святого прийнявши від Отця, пролив Він оце, що ви бачите й чуєте» Дії 2:33

Еллен Вайт у книзі «Бажання віків» чудово змальовує цю сцену, підкреслюючи, що коли Христос вознісся, небо зустріло Його тріумфальними вигуками. Отець уклав завіт зі Своїм Сином, підтвердивши прийняття Його жертви, і наділив Його всією повнотою влади. Взяття книги з правиці Сидячого на престолі символізує саме цей урочистий момент отримання влади над світом і церквою у першому столітті.

Що насправді відбулося у 1844 році?

Деякі дослідники плутають сцену з Об’явлення 5 із судовою сценою з книги Даниїла 7 розділу, де Син Людський підходить до Староденного. Проте це дві різні події у священній історії. Даниїл 7:9-14 та Даниїл 8:14 вказують на початок слідчого суду та очищення небесного святилища:

«І сказав він мені: Аж до двох тисяч і трьох сотень вечорів-ранків, тоді буде очищена святиня» Дан 8:14

У 1844 році закінчився найдовший пророчий період у 2300 вечорів і ранків. Тоді Христос увійшов у Святеє Святих небесного святилища, щоб розпочати День викуплення, фазу дослідного суду над тими, хто сповідував віру в Бога. В Об’явленні ж 5 Христос не починає суд, Він вступає у права Спасителя людства безпосередньо після Свого воскресіння. Там Він приймає поклоніння всього творіння на початку християнської ери.

Практичне значення для нас сьогодні

Той факт, що Агнець узяв книгу ще у першому столітті, дає нам непохитну впевненість: хід людської історії не підвладний сліпому випадку або свавіллю темних сил. Доля нашої планети та кожної віруючої душі перебуває у руках Того, Хто віддав Своє життя на хресті.

Ми можемо з повною довірою звертатися до Христа як нашого діючого Первосвященника. Усвідомлюючи, що з 1844 року триває особливий час Його завершального служіння у святилищі, ми покликані присвятити своє серце Богові, тримаючись за перемогу Агнця, який уже подолав гріх і смерть.