Що таке «жало в плоть» апостола Павла і чому згадують хворобу очей?

«Жало в плоть» Павла не назване прямо, тому хвороба очей є можливою, але не обов’язковою інтерпретацією. Адвентисти, які згадують слабкий зір апостола, спираються на кілька біблійних натяків, однак не повинні подавати цю думку як незаперечний факт або окреме вчення Церкви.

Що Павло говорить про своє «жало»

У Другому посланні до коринтян Павло пояснює, що після виняткових одкровень він отримав «жало в плоть». Воно призначалося не для того, щоб знищити його служіння, а щоб зберегти його від духовної гордості та навчити покладатися на Божу благодать. Апостол не уточнює природу цього страждання. Саме ця мовчанка є важливою: Писання відкриває мету випробування, але не задовольняє нашу цікавість щодо його точного медичного чи життєвого діагнозу.

«І щоб я через пребагато одкровень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі». 2 Кор 12:7–9

Слово «посланець» або «ангел» сатани не обов’язково означає, що в тілі Павла перебував демон. У біблійній мові це може описувати знаряддя ворожого тиску: фізичний біль, хворобу, переслідування, противників чи поєднання цих обставин. Вислів «в тіло» справді робить тілесну недугу ймовірною, але не встановлює її виду.

Чому згадують саме очі

Головний аргумент походить з Послання до галатів. Павло нагадує церквам, що спочатку проповідував їм «через неміч тіла». Його стан був помітним і міг стати для людей випробуванням. Проте галати прийняли апостола з любов’ю; він навіть говорить, що вони віддали б йому власні очі, якби це було можливо.

«Ви ж знаєте, що я в немочі тіла вам перший раз звіщав Євангелію, та ви не погордували моїм випробуванням у моїм тілі, і не посоромились, але прийняли мене, як Божого Ангола, як Христа Ісуса. Де ж ваше блаженство? Бо я свідкую вам, що коли б можливо було, то ви видерли б свої очі та віддали б їх мені». Гал 4:13–15

Ці слова можуть бути звичайним сильним висловом любові: «ви віддали б мені найдорожче». Але вони також можуть бути особистим натяком на проблему із зором. Тому версія про очі не є вигадкою: вона має текстову підставу. Водночас із самого уривка не випливає, що саме очна хвороба була «жалом» із 2 Коринтян 12.

Чи підтверджує це великий почерк Павла

Ще один аргумент міститься наприкінці Послання до галатів. Імовірно, Павло зазвичай диктував листи помічникові, а завершальні рядки писав сам. Він звертає увагу адресатів на написане власною рукою.

«Погляньте, якими великими буквами написав я вам своєю рукою!» Гал 6:11

Дехто розуміє «великими буквами» буквально: через слабкий зір Павло писав великим почерком. Це можливо. Проте фразу можна перекласти і як «якого великого листа написав вам»: тоді апостол наголошує на обсязі листа або на особистій участі в його написанні. Отже, і цей текст підтримує припущення, але не є остаточним доказом.

Інші можливі пояснення

Деякі тлумачі вважають «жалом» постійні переслідування. У Старому Завіті образ колючок іноді стосується ворожих народів, які завдають Божому народові болю. Життя Павла справді було сповнене побиття, небезпек, ув’язнень і ворожого опору.

«Від юдеїв п’ять раз я прийняв по сорок ударів без одного. Тричі киями бито мене, один раз каменовано мене, тричі розбився корабель». 2 Кор 11:24–25

Інші вбачають у «посланцеві сатани» конкретних противників або духовні спокуси. Однак факт тілесної немочі в Галатах робить припущення про хворобу цілком серйозним. Найобережніший висновок такий: Павло, імовірно, мав реальне фізичне страждання; слабкий зір є однією з розумних версій, але точний характер «жала» Бог не відкрив.

Адвентистський погляд і практичний висновок

Церква адвентистів сьомого дня не має догмату, що «жалом» Павла була саме хвороба очей. У адвентистських коментарях і проповідях цю можливість часто згадують через Галатів 4:13–15 і 6:11, проте її слід відрізняти від біблійно встановленого вчення. Еллен Г. Вайт не робить діагноз Павла основою віри; її наголос, як і наголос самого апостола, спрямований на достатність Божої благодаті в людській слабкості.

Практичне застосування полягає не в суперечці про діагноз, а в довірі Богові під час хвороби, обмежень або тривалого болю. Можна, як Павло, щиро просити про зцілення і водночас приймати Божу силу для вірного служіння, коли відповідь не така, як ми очікували.

«Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене». 2 Кор 12:9