Кому адресовані настанови Павла про шлюб із невіруючим у 1 Коринтян 7:10-16?

У 7-му розділі Першого послання до коринтян апостол Павло звертається до людей, які вже перебувають у шлюбі, а не до заручених. Слова «решті кажу я, а не Господь» стосуються специфічної категорії віруючих, а саме тих, чиї супутники життя залишилися невіруючими язичниками.

Часто при читанні цього уривка виникає плутанина через різницю у формулюваннях: чому в одному місці говорить Господь, а в іншому Павло, і хто такі ці «інші»? Дослідження біблійного контексту дає чітку та гармонійну відповідь на це питання.

Християнське подружжя: наказ Господа

У віршах 10-11 Павло пише про сім'ї, де обоє є віруючими:

«А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з чоловіком! А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!» 1 Кор 7:10-11

Фраза «наказую не я, а Господь» означає, що з цього приводу вже існує пряме вчення Ісуса Христа, зафіксоване в Євангеліях. Під час Свого земного служіння Спаситель чітко визначив неподільність шлюбного союзу між Божими дітьми:

«Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом, тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог сполучив, людина нехай не розлучає!» Мт 19:5-6

Павло лише нагадує коринтянам цю фундаментальну істину: серед віруючих шлюб є священним, і розлучення неприпустиме.

Хто такі «інші» у 12-му вірші?

Далі апостол переходить до ситуації, яку Ісус безпосередньо не описував у Своїх земних проповідях, оскільки Його служіння проходило переважно в юдейському монотеїстичному середовищі. У Коринті ж виникла абсолютно нова обставина: язичники наверталися до Христа поодинці, залишаючи своїх партнерів у язичництві.

«А іншим кажу я, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай не залишає її. І жінка, як має чоловіка невіруючого, і той згідний жити з нею, нехай не залишає його». 1 Кор 7:12-13

Слово «іншим» не означає «неодруженим» чи «зарученим». Воно вказує на змішані шлюби. Коли Павло додає «кажу я, не Господь», він не висловлює особисту людську думку, позбавлену авторитету, а дає натхненну Святим Духом апостольську інструкцію для випадку, щодо якого Христос не залишив прямої цитати.

Освячення сім'ї та надія на спасіння

Коринтяни могли думати, що шлюб з ідолопоклонником споганює їхнє християнське життя і такий союз треба негайно розірвати. Павло рішуче спростовує цю помилку:

«Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. Були б бо ваші діти нечисті, а тепер вони святі». 1 Кор 7:14

Присутність віруючої людини приносить у дім Божу благодать та особливу опіку. Невіруючий партнер не стає спасенним автоматично через шлюб, але він знаходиться під благотворним впливом Святого Духа через свідчення свого подружжя. Проте, якщо невіруюча сторона наполягає на розлученні, віруючий не зв'язаний рабством у таких випадках, адже Бог покликав нас до миру.

Практичний висновок для сучасних віруючих

Адвентисти сьомого дня завжди наголошували на біблійній святості шлюбу. Еллен Вайт у книзі «Служіння зцілення» зазначає, що в сімейному житті християнин покликаний виявляти довготерпіння, любов і вірність Христу, стаючи живим свідченням правди для своєї родини.

Цей уривок не заохочує віруючих одружуватися з невіруючими, про що Павло чітко попереджає в інших місцях, закликаючи не схилятися під чуже ярмо. Але якщо людина прийняла Христа, вже перебуваючи у шлюбі, її обов'язок полягає в збереженні сім'ї, виявленні лагідності та молитві про навернення свого супутника життя.