Перший мученик християнської віри: Степан, що постраждав за Христа
ПавлоСтепан був першим мучеником християнської віри, який віддав життя, свідчачи про воскреслого Ісуса Христа. Його смерть не стала поразкою церкви: вона відкрила силу Божої благодаті, силу прощення та нездоланність Євангелія навіть перед обличчям переслідування.
Після П’ятидесятниці християнська громада в Єрусалимі швидко зростала. Для турботи про нужденних церква обрала сімох служителів, серед яких особливо вирізнявся Степан. Він не був апостолом, але був людиною глибокої віри, посвячення й духовної сили. Його служіння показує, що кожен послідовник Христа покликаний не тільки допомагати людям у практичних потребах, а й відважно свідчити про Спасителя.
Степан: людина віри та Святого Духа
Книга Дії апостолів описує Степана як чоловіка, сповненого віри, мудрості та Святого Духа. Бог діяв через нього, і це викликало опір тих, хто не хотів прийняти звістку про Ісуса як про обіцяного Месію.
«А Степан, повний благодаті та сили, чинив великі чуда та знамена в народі.» Дії 6:8
Степан не покладався на власну красномовність. Його сила походила від Бога. Коли деякі люди почали сперечатися з ним, вони не могли протистояти мудрості й Духові, Яким він говорив. Тоді проти нього висунули неправдиві обвинувачення, звинувативши його в неповазі до Мойсея, храму та Закону. Так само колись неправдиві свідки виступили проти Ісуса.
Для християнина приклад Степана важливий тим, що вірність Богові не гарантує схвалення з боку всіх людей. Чисте життя, біблійна істина й лагідне свідчення інколи викривають гріх і тому викликають спротив. Проте учень Христа покликаний залишатися вірним, не відповідаючи злом на зло.
Його промова перед синедріоном
У Діях 7 записана найдовша промова Степана. Він не намагався просто врятувати себе від вироку. Натомість він нагадав духовним керівникам історію Божого народу: покликання Авраама, визволення через Мойсея, служіння пророків і постійне відкинення Божих посланців. Головною думкою Степана було те, що його слухачі продовжили сумну історію опору Святому Духові, відкинувши Самого Праведника, Ісуса Христа.
Степан також пояснив, що Божа присутність не обмежена будівлею храму. Бог прагне жити в серці людини, яка слухається Його. Це не применшувало значення Божого Закону, але викривало формальну релігійність без справжнього навернення.
Видіння слави Христа
Коли члени синедріону розгнівалися, Степан отримав особливе небесне підкріплення. Він побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога. У найнебезпечнішу мить погляд мученика був спрямований не на розлючений натовп, а на свого Господа.
«А він, повний Святого Духа, спрямувавши погляд на небо, побачив Божую славу та Ісуса, що стояв по Божій правиці.» Дії 7:55
Це видіння було свідченням, що розіп’ятий і воскреслий Христос живий, прославлений та близький до Свого народу. Ісус не залишив Степана самого. Хоча земля відкидала вірного свідка, небо стояло на його боці. Для всіх, хто проходить через біль, несправедливість чи переслідування, ця істина приносить надію: Христос бачить, знає і підтримує Своїх дітей.
Мученицька смерть і молитва про прощення
Розлючений натовп вивів Степана за місто та побив камінням. Серед свідків був молодий Савл, який схвалював це вбивство. Але останні слова Степана стали могутнім свідченням благодаті. Він молився до Ісуса й просив прощення для тих, хто позбавляв його життя.
«І, побиваючи камінням Степана, він молився та казав: Господи Ісусе, прийми духа мого! А впавши на коліна, він голосом сильним закричав: Господи, не залічи їм цього гріха!» Дії 7:59–60
У цій молитві видно характер Ісуса. На хресті Спаситель також молився за Своїх ворогів.
«Ісус же казав: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» Лк 23:34
Степан не мав у собі природної сили так прощати. Це був плід дії Святого Духа. Справжня віра виявляється не лише тоді, коли ми співаємо про любов, а й тоді, коли відмовляємося від помсти та віддаємо свій біль Богові.
Смерть Степана і поширення Євангелія
Після загибелі Степана почалося велике переслідування єрусалимської церкви. З людського погляду це могло здаватися катастрофою. Та Бог обернув розсіяння віруючих на поширення доброї звістки далеко за межі Єрусалима.
«Ті ж, що порозходилися, ходили та Боже Слово звіщали.» Дії 8:4
Еллен Вайт у книзі «Дії апостолів» підкреслює, що переслідування, задумане ворогами як засіб знищення церкви, стало одним із чинників поширення Євангелія. Особливо промовистою є присутність Савла при смерті Степана: згодом цей переслідувач став апостолом Павлом. Милість, яку Степан виявив до ворогів, безперечно залишила слід у житті майбутнього великого місіонера.
Практичне застосування
Історія Степана закликає нас бути сповненими Святого Духа, знати Божу історію спасіння та сміливо говорити про Христа. Вона також навчає дивитися на Ісуса, коли зустрічаємо несправедливість. Практично це означає: сьогодні помоліться за людину, яка вас образила; відмовтеся від гіркоти; знайдіть можливість лагідно поділитися своєю вірою. Вірність Христа може вимагати мужності, але Господь, Який підтримав Степана, ніколи не залишить тих, хто довіряє Йому.