Як називається основне джерело перекладів Старого Завіту, крім Септуагінти?

Інша головна текстова основа перекладів Старого Завіту: масоретський текст (MT). Септуагінта є давньогрецьким перекладом, тоді як масоретський текст зберігає єврейський текст Писання, на якому базується більшість сучасних перекладів.

Коли в описі Біблії зазначено, що Старий Завіт перекладено «з Септуагінти», йдеться про переклад із давньогрецької версії, відомої як LXX («сімдесят»). Але значно частіше сучасні перекладачі працюють насамперед із єврейським текстом, який називають масоретським. Це не два різні Старі Завіти і не привід протиставляти їх між собою: це важливі свідки давнього біблійного тексту, які допомагають точніше передати Боже Слово.

Що таке масоретський текст

Масоретський текст є традиційно збереженим єврейським текстом книг Старого Завіту. Його скорочено позначають MT, від англійського вислову Masoretic Text. У давньоєврейському письмі переважно записували лише приголосні. Це означало, що людина, яка не знала мови та усталеної традиції читання, могла по-різному вимовити деякі слова.

Приблизно між VI та X століттями після Христа юдейські книжники, яких називали масоретами, ретельно упорядкували текстову традицію. Вони додали знаки голосних, наголоси, поділ тексту та спеціальні примітки. Їхня мета не полягала в тому, щоб створити новий текст, а в тому, щоб якомога точніше зберегти успадкований текст і спосіб його читання.

Особливо відомими є рукописи, пов’язані з родинами Бен-Ашер і Бен-Нафталі. Для сучасних перекладів важливі стародавні кодекси, зокрема Алеппський кодекс і Ленінградський кодекс. На їхній основі укладають наукові видання єврейської Біблії.

Чим масоретський текст відрізняється від Септуагінти

Септуагінта, або LXX, є перекладом Старого Завіту давньогрецькою мовою, який почали створювати за кілька століть до народження Христа. Вона була особливо важливою для євреїв діаспори, що розмовляли грецькою, а згодом і для ранньої християнської Церкви.

Масоретський текст, навпаки, написаний переважно єврейською мовою, з невеликими частинами арамейською. Тому, коли говорять про переклад «з оригіналу» Старого Завіту, найчастіше мають на увазі переклад із єврейського масоретського тексту, хоча відповідальний перекладач також порівнює інші давні джерела.

Апостол Павло нагадує, що Божі об’явлення були довірені юдейському народові:

«Найбільше ж у тому, що їм були довірені Божі слова.» Рим 3:2

Цей текст не є технічним поясненням рукописів, але показує важливий біблійний принцип: Бог діяв в історії та доручив Своє Слово конкретним людям, які мали його берегти й передавати.

Чому між текстами іноді є відмінності

У більшості випадків масоретський текст і Септуагінта передають той самий зміст. Проте іноді є різниця у формулюванні, порядку слів, числах, власних назвах або навіть у довжині окремих уривків. Причини можуть бути різними. Грецький перекладач міг перекладати вільніше, пояснювати зміст для читача або користуватися єврейським рукописом, що дещо відрізнявся від текстової традиції, яка пізніше стала масоретською.

Для дослідників особливо цінними стали Кумранські рукописи, або сувої Мертвого моря. Їх датують переважно періодом до Христа та першими століттями нашої ери. Вони підтвердили надзвичайну точність масоретської традиції, хоча також засвідчили, що в давнину існували деякі варіанти тексту. Окрім цього, фахівці звертаються до Самарянського П’ятикнижжя, арамейських таргумів, сирійської Пешитти, латинської Вульгати та інших перекладів.

Отже, слова «переклад із Септуагінти» не означають, що переклад є менш надійним, а слова «переклад із масоретського тексту» не означають, що перекладачі ігнорували давньогрецьку традицію. Якісний переклад враховує всі доступні свідчення, але чесно повідомляє, який текст узято за основний.

Як це пов’язано з Новим Завітом

Автори Нового Завіту часто цитували Старий Завіт у грецькій формі, близькій до Септуагінти. Це природно, адже вони писали грецькою мовою для широкого світу Римської імперії. Водночас вони не навчали, що Божа істина залежить від одного-єдиного перекладацького формулювання. Їхня звістка показує, що все Писання веде до Христа.

Сам Ісус підтвердив непорушний авторитет Божого Слова:

«Небо й земля проминуться, але не проминуться слова Мої!» Мт 24:35

Адвентисти сьомого дня визнають Біблію найвищим правилом віри й життя. Тому текстологічні питання варто досліджувати спокійно, без страху та сенсаційності. Наявність рукописів і перекладів не руйнує довіри до Писання; навпаки, велика кількість джерел дає змогу уважно перевіряти текст і бачити Божу турботу про його збереження.

Висновок і практичне застосування

Отже, відповідь на запитання проста: інший основний «джерельний текст» поруч із Септуагінтою називається масоретський текст. Септуагінта є давньогрецьким перекладом; масоретський текст є головною єврейською текстовою традицією Старого Завіту. Крім них, перекладачі враховують Кумранські сувої, Самарянське П’ятикнижжя та давні переклади.

Практично корисно читати Біблію в надійному сучасному перекладі, порівнювати примітки внизу сторінки та, за можливості, зіставляти кілька перекладів. Але найважливіше: не лише з’ясовувати, з якого тексту перекладено слова, а дозволити Божому Слову формувати характер, віру та щоденні рішення.

«Основа слова Твого: правда, і навіки кожен присуд правди Твоєї.» Пс 119:160